Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), є інфекційними захворюваннями, що поширюються через кров, сперму, вагінальні секрети або інші біологічні рідини під час орального, анального або вагінального контакту із зараженою людиною. Захворювання, що передається під час статевого контакту (ЗПСШ), описує конкретні хворобливі прояви, що виникають через ІПСШ. ІПСШ можуть спричинятися різноманітними мікроорганізмами, які відрізняються за розміром, циклом розвитку, чутливістю до сучасних методів лікування, а також за хворобами та симптоматикою, які вони породжують.
Бактеріальні ІПСШ включають:
- Сифіліс
- Хламідіоз
- Гонорея
- М'який шанкр
- Венеричний лімфогранулематоз
- Венерична гранульома
- Мікоплазмоз
- Вірусні ІПСШ включають:
- Генітальні та аноректальні бородавки
- Генітальний герпес
- Контагіозний молюск
- ВІЛ
Паразитарні інфекції, що передаються статевим шляхом, включають:
- Трихомоніаз (спричинений найпростішими)
- Короста (спричинена кліщами)
- Лобковий педикульоз (викликаний вошами)
Безліч інших інфекцій, які традиційно не вважаються ІПСШ - включно із сальмонельозом, шигельозом, кампілобактеріозом, амебіозом, лямбліозом, гепатитами (A, B, C), вірусною інфекцією Зіка, віспою мавп та цитомегаловірусом - також можуть передаватися статевим шляхом.
Оскільки статевий акт передбачає тісний контакт шкіри та слизових оболонок геніталій, рота й анального проходу, багато мікроорганізмів ефективно передаються між людьми. Деякі ІПСШ спричиняють запалення (наприклад, гонорея або хламідіоз) або виразки (наприклад, герпес, сифіліс або м'який шанкр), що сприяють передачі інших інфекцій (наприклад, ВІЛ). Поширеність ІПСШ залишається високою по всьому світу, незважаючи на прогрес у діагностиці та лікуванні.
Фактори, що заважають контролю над ІПСШ, включають:
- Незахищений статевий контакт із кількома партнерами
- Складнощі в обговоренні статевих проблем як для лікарів, так і для пацієнтів
- Недостатнє фінансування для проведення діагностичних тестів і методів лікування, а також розробки нових
- Сприйнятливість до повторної інфекції за відсутності одночасного лікування обох партнерів
- Неповний курс лікування, що призводить до виникнення резистентності до препаратів
- Подорожі в різні країни, що сприяють швидкому глобальному поширенню ІПСШ
Симптоми ЗПСШ
Часто захворювання з цієї групи мають подібні ознаки. У міру розвитку захворювання симптоми стають яскравішими, спричиняючи біль і дискомфорт. На початковій і хронічній стадіях симптоми можуть бути відсутніми.
Типові ознаки у жінок:
- рясні піхвові виділення незвичайного кольору, запаху та консистенції;
- печіння, свербіж, набряк, почервоніння, висипання або виразки на зовнішніх статевих органах;
- різь під час сечовипускання;
- біль під час статевого акту, можливі легкі кровотечі після нього;
- тяжкість і біль внизу живота;
- порушення менструального циклу.
За наявності одного або декількох із цих симптомів рекомендується звернення до гінеколога. У разі необхідності гінеколог може направити до дерматовенеролога.
Типові ознаки в чоловіків:
- виділення із сечовипускального каналу;
- печіння, свербіж у ділянці геніталій;
- набряк і почервоніння статевих органів, висипання, виразки;
- різь під час сечовипускання;
- болі під час або після статевого акту.
Обстеження на ІПСШ
- Збір анамнезу та клінічний огляд
- Грамовське забарвлення і культуральний аналіз або ампліфікаційні тести нуклеїнових кислот (АТНК)
- Лабораторні аналізи крові
Важливим етапом виявлення факторів ризику ІПСШ є анамнез, що включає історію статевого життя пацієнта. За наявності симптомів, що вказують на можливі ІПСШ, проводиться детальний клінічний огляд.
У діагностичний процес можуть входити лабораторні дослідження крові та забір зразків із можливих вогнищ інфекції для проведення Грамовського фарбування, культуральних досліджень або АТНК.
Існує низка методів і клінічних протоколів для діагностики та лікування ЗПСШ. Однак іноді діагностичні тести можуть бути обмежені, недоступні, або пацієнт може не бути готовий до подальшого медичного спостереження. У таких випадках, коли визначення збудника ускладнене, діагностика здійснюється на основі клінічних даних.
Терапія ІПСШ
- Застосування антимікробних засобів
- Лікування супутніх ускладнень
- Синхронне лікування сексуальних партнерів
Більшість ІПСШ успішно піддаються лікуванню за допомогою антимікробних препаратів. Проте проблема лікарської стійкості продовжує зростати.
У наступних випадках клінічний діагноз може слугувати підставою для призначення терапії:
- Діагностичне тестування обмежене або недоступне.
- Серйозний перебіг інфекції, коли лікування не може бути відкладено в очікуванні результатів тестів.
Підозра на інфекцію суворо ґрунтується на анамнезі та даних клінічного огляду, особливо за відсутності однозначних результатів спостереження за динамікою стану пацієнта.
Пацієнтам, які отримують терапію від бактеріальних ІПСШ, рекомендується уникати статевих контактів до повного одужання їх та їхніх сексуальних партнерів. Сексуальні партнери мають бути ретельно обстежені та ліковані одночасно.
Вірусні ІПСШ, включно з герпесом і ВІЛ-інфекцією, зазвичай зберігаються в організмі протягом усього життя. Противірусні ліки допомагають контролювати, але не виліковують більшість таких інфекцій. Пацієнтам необхідно отримати консультацію про безпечні статеві практики для мінімізації ризику передачі інфекції.
Попередження ІПСШ
Ефективність профілактики ІПСШ зумовлена:
- Взаємодією між медичними установами та громадськими організаціями
- Дотриманням пацієнтами принципів безпечного сексу та особистої гігієни
- Доступністю кваліфікованих медичних закладів і фахівців для діагностики та лікування
- Програмами охорони здоров'я, спрямованими на виявлення та лікування недавніх сексуальних партнерів
- Відстеженням лікування пацієнтів для забезпечення повного одужання
Застосування презервативів і вагінальних презервативів або кофердамів при дотриманні правильної техніки використання істотно знижує ризик зараження багатьма ІПСШ. Для певних захворювань і пацієнтів передбачена передінфекційна профілактика з використанням медикаментів і вакцин.
